Розвиток   критичного мислення молодших школярів

Критичне мислення – це здатність людини чітко виділити проблему, яка потребує розв’язання, самостійно знайти, проаналізувати, обробити інформацію; обміркувати, навести переконливу аргументацію, обрати найбільш раціональне вирішення проблеми; бути відкритим до сприйняття думок інших та вміти відстоювати власну позицію.

П’ять головних ознак, які виокремлюють критичне мислення серед інших видів розумової діяльності:

   Самостійність. Важливо, щоб особистість не копіювала чиїсь ідеї, а формувала висновки в результаті індивідуальної розумової діяльності.

   Постановка проблеми, як перший етап стимулювання критичного мислення. Початок вирішення проблеми – це збір, аналіз та оцінка інформації, активація старих даних. Адже необхідною умовою ефективної розумової діяльності є певний багаж знань, що стає відправною точкою у роздумах над проблемою та шляхами її вирішення.

    Чітка, переконлива аргументованість. Людина, яка критично мислить, знаходить власне рішення проблеми й підкріплює його розумними, обґрунтованими доказами. Усвідомлюючи, що для вирішення проблеми можна запропонувати декілька варіантів розв’язання, вона вміє довести, що обране рішення найраціональніше.

  Цікавість, що дозволяє створювати нові питання, які ведуть до бажаного розв’язання проблеми, різноманіття пізнавальних можливостей, та мотивування їх до пошукової активності.

  Соціальність. Людина живе у соціумі, тому критичне мислення неможливе як без внутрішньої так і без зовнішньої оцінки, бо лише у суспільстві можна перевірити той чи інший висновок. Особистість, яка вчиться критично мислити, має приділити велику увагу виробленню якостей, необхідних для продуктивного обміну думками: терпимості, уміння слухати інших, відповідальності за власну точку зору. Доводити свої погляди та переконання людина має під час спілкування, дискусії.диспути.

Людина, яка критично мислить має такі ознаки:

Критичне сприйняття думок, пропозицій інших людей; уміння аналізувати й оцінювати їх.

Компетентна аргументація прийнятого рішення, опора на життєвий досвід та набуті знання і вміння.

Активна позиція у різних життєвих ситуаціях, небайдужість, інтелектуальна активність.

Незалежність думок, протиставлення власної думки до думок інших, уміння не погоджуватись  з групою.

Допитливість,уміння проникати у глибину питання, його сутність.

Здатність до діалогу та дискусії. Уміння вести їх, поважати думки інших, толерантно і переконливо доводити правильність власної позиції.

Умови, які спонукають учнів до критичного мислення:

Достатня кількість часу для збору, обробки, аналізу, відбору необхідної інформації за заданою проблемою та вибір оптимального рішення.

Необмежена кількість і різноманітність ідей, висловлених у будь-якій формі.

Можливість спілкування для обміну думок.

Вміння слухати і цінувати думки та ідеї товаришів. Виділення цінної для себе інформації.

Вільне висловлювання будь-яких думок, мислення поза шаблоном. Створення середовища, у якому відсутні кпини, глузування, образливі жарти.

Активна позиція в навчанні, отримання справжнього задоволення від здобування знань.

Дослідницькі навички, що їх використовують у критичному мисленні:

• Спостерігати – бачити і помічати властивості об'єкта.

• Описувати – зазначати, як об'єкт виглядає.

• Порівнювати – встановлювати подібності й розбіжності між об'єктами; оцінювати що-небудь і порівнювати з іншими речами.

• Визначати – показувати чи доводити існування об'єкта; розпізнавати об'єкт як конкретну річ.

• Асоціювати – розумово установлювати зв'язок між об'єктами; з'єднувати об'єкти за принципом їхньої взаємодії.

• Узагальнювати – робити висновки на основі наявної інформації чи фактів.

• Прогнозувати – передбачати, що відбудеться в майбутньому; пророкувати що-небудь.

• Застосовувати – використовувати у відповідності; отримувати практичну користь від чого-небудь.

Важливо, щоб вчитель розвивав низку важливих якостей:

1. Готовність до планування. Оскільки думки часто виникають хаотично, важливо упорядкувати їх, вирішити, у якій послідовності їх викласти. Упорядкованість думки – ознака впевненості.

2. Гнучкість. Якщо учень не готовий сприймати ідеї інших, він ніколи сам не зможе стати генератором ідей. Гнучкість дозволяє почекати з винесенням судження, поки учень не буде мати різноманітну інформацію.

3. Наполегливість. Часто, зіштовхуючись з важкою задачею, учні вирішують відкласти її розв'язання на невизначений час. Вчителю слід виробляти наполегливість у напруженні розумових сил, тоді учні обов'язково досягнуть значно ліпших результатів навчання.

4. Готовність виправляти свої помилки. Людина, що критично мислить, намагатиметься не виправдати свої неправильні рішення, а зробити правильні для себе висновки, скористатися помилкою для продовження навчання.

5. Усвідомлення. Це дуже важлива якість, що передбачає уміння спостерігати за собою в процесі розумової діяльності, відслідковувати перебіг міркувань.

6. Пошук компромісних рішень. Важливо, щоб ухвалені рішення могли сприйняти інші люди, інакше ці рішення так і залишаться на рівні висловлювань.

Структура уроку у технології формування критичного мислення

І. Розминка

Головне завдання розминки – створення сприятливого психологічного клімату, налаштування на цікаву роботу. Розминка замінює організаційні моменти початку традиційного уроку. Така діяльність сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, психологічному розвантаженню учнів.

ІІ. Мотивація  (Обґрунтування навчання)

• Постановка мети уроку (розуміння практичної значимості навчального матеріалу).

• Розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми (чітке розуміння вимог від учнів на уроці).

Для кращого засвоєння навчального матеріалу необхідно, щоб учні усвідомлювали його практичну значущість і чітко знали, що від них вимагатиметься під час уроку.

ІІІ. Актуалізація

• Пробудження зацікавленості, пригадування того, що учні знають.

•  Відтворення знань, вмінь; встановлення рівня досягнень з теми, потрібних для наступних етапів уроку.

• Створення умов для здійснення «відкриття», «осяяння».

На цьому етапі вчитель вирішує три завдання:

1.  Пробудити, викликати зацікавлення, схвилювати, спровокувати учнів думати, згадувати те, що вони знають.

Для цього він спирається на набуті знання та досвід учнів, пропонує згадати, що їм відомо з даної теми, проаналізувати свої знання, спрямувати мислення у відповідне русло. Це дозволяє вчителю окреслити рівень та коло знань учнів, які згодом поповняться новими; відкоригувати помилки мислення.

2.  Актуалізувати мислення учнів, пам'ятаючи, що навчання - це активна діяльність.

Активне залучення означає, що учні мають усвідомити своє мислення у своїх словах через письмо або мовлення. Використовуючи різноманітні методи, форми та прийоми, вчитель активізує участь учнів у навчальному процесі, провокуючи їх до цілеспрямованого мислення, демонстрування вже набутих знань, висловлювання особистих думок, вибору форм навчання, мотивації інтересу до даної теми, критичного сприйняття нової інформації, усвідомлення здатності до саморозвитку та самоактуалізації.

3.  Визначає мету та завдання навчання, формує інтерес учнів і розуміння мети вивчення даної теми (питання, проблеми), розвиває внутрішню мотивацію до цілеспрямованого навчання; підтримує пізнавальну активність учнів.

ІV. Усвідомлення змісту

·       Ознайомлення та робота з новою інформацією. (Розвиток уміння працювати самостійно).

·       Аналіз учнями інформації, визначення особистого її розуміння.

·       Виділення головного, суттєвого.

·       Формування компетентності учнів з предмету.

На даному етапі відбувається безпосереднє ознайомлення учня з новою інформацією шляхом:

·       читання тексту;

·       перегляду фільму;

·       прослуховування лекції;

·       виконання експерименту тощо.

Активність учнів проявляється в тому, що вони:

·       ставлять запитання;

·       роблять помітки в уривках тексту, які викликають сумнів, нерозуміння.

V. Рефлексія

• Учень стає власником ідеї, інформації, знань. (Усвідомлення того, що було зроблено на уроці.)

• Можливість використання та застосування знань. (Демонстрація знань та того, як можна застосувати знання.)

• Обмін знаннями з іншими учнями.

• Оцінка та самооцінка діяльності.

На цьому етапі варто запропонувати замислитись над підвищенням якості виконаної роботи, диференціювати домашнє завдання, здійснити необхідну корекцію знань.

Стадії рефлексії

1.    Установлення фактів (що було?). Доречні питання: «Що і навіщо вивчали?», «Які помилки допустили?».

2.    Аналіз причин (чому це сталося?). Доречні питання: «Які способи діяльності були використані?», «Яким чином досягали поставленої мети?».

3.    Планування подальших дій (що робити далі?).

На цьому етапі вчитель вирішує два важливих завдання:

·       Спонукання учнів висловлювати своїми словами отриману інформацію, бо ми краще запам'ятовуємо те, що формуємо в особистому контексті.

·       Сприяння обміну ідеями між учнями, в результаті чого збагачується словниковий запас та активізуються здібності до самовияву.

На цьому етапі уроку відбувається:

·       осмислення учнями нового матеріалу;

·       адаптація нових понять в особистій системі знань учня, тобто зміна вже існуючого уявлення;

·       реструктуризація сформованих зв'язків, що формує місце для нової інформації;

·       засвоєння й закріплення знань.

Методи і форми уроків критичного мислення

Необмежені можливості мають інтерактивні технології, які впроваджують в навчальну діяльність. Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Під час інтерактивного навчання школярі вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення .

«Розминка»

 «Закінчи речення одним словом»

Мета: активізація емоційного настрою учнів до роботи на уроці.

Уміти мислити необхідно для того, щоб…

Я бажаю тобі…

 «Чарівна скринька»

Мета: створення емоційного настрою учнів та об’єднання їх у групах.

На смужках паперу (по кількості дітей) написані девізи:

«Ми одна родина, ми одна сім’я».

«Один за всіх, всі за одного».

«Ми – одна команда».

«Успіх за нами!».

«У дружбі наша сила».

Смужки складаються у скриньку. Учні по черзі дістають їх, читають девізи, що створює емоційний настрій до виконання завдання. Школярі об’єднуються у групи за девізами. Якщо смужки різнокольорові, то можна запропонувати об’єднання за кольорами.

«Спочатку було слово»

Мета: активізувати розумову діяльність учнів.

Пропонуємо учням слово, яке може бути ключовим у назві теми уроку, предмета чи поняттям, яке буде вивчатися на уроці. Діти з букв запропонованого слова утворюють нові слова. Наприклад, на уроці української мови слово «займенник»: зима, низ, манник, займ; на уроці математики слово «рівняння»: рів, явір, яр.

«Сенкан» (французька стратегія – вірш у п’ять рядків)

Мета: підсумувати інформацію, визначити головні ідеї, думки.

1)  Перший рядок: один іменник – назва поняття.

2)  Другий рядок: два прикметники – описання поняття.

3) Третій рядок: три дієслова – визначення дії.

4) Четвертий рядок: фраза з чотирьох слів – виражає відношення до теми.

5) П’ятий рядок: одне слово (синонім до теми) – відображення змісту чи формулювання висновку.

Зразок.

1. Друг.

2. Вірний, надійний.

3. Вислухає, порадить, зрозуміє.

4. Завжди прийде на допомогу.

5. Товариш.

Використовується, як правило, в кінці уроку для підведення підсумків. Надає вчителю яскраву картину сприйняття чи несприйняття учнями нового матеріалу.

«Есе»

Різновид твору, в якому головну роль відіграє не відтворення факту, а відображення вражень, роздумів, асоціацій. Есе як метод формування критичного мислення полягає у написанні тексту в довільному стилі. Це дозволяє глибше зануритись у проблему й власний внутрішній світ під час її розв’язання, розвивати спостережливість, збагатити словниковий запас, проявити повагу як до своєї думки, так і до думок інших

Написання есе відбувається за таким алгоритмом:

1. Збирання інформації за проблемою.

2. Аналіз інформації.

3. Виявлення власної точки зору.

4. Викладення власної точки зору.

Особливості проведення:

1) містить тезу чи проблемне питання;

2) доведення аргументами;

3) має вступ, основну частину, висновок;

4) написано грамотно.

«Розумний куб» або «Кубування»

Метод навчання, який полегшує розгляд різних сторін теми. Цей підхід передбачає використання кубика із написаними на кожному боці вказівками щодо напрямку мислення та письма. Використовуємо в процесі гри, коли вчимо дітей описувати предмет, явище.

На кожній з граней кубу написано одне з питань, за яким можна дати характеристику чого-небудь, провести аналіз, порівняти тощо. Відповідь на питання дає можливість створити на уроках ігрові моменти і дуже позитивно сприймається учнями.

Варіант 1:

1. Опишіть. Як це виглядає? (Розгляньте уважно предмет та опишіть, що ви бачите, відрізняючи колір, форму та розміри).

2. Проаналізуйте… (З чого це зроблено?).

3. Порівняйте з … (На що це схоже, а від чого відрізняється?)

4. Встановіть асоціації. (Про що змушує вас думати? Що спадає на думку?).

5. Застосуйте… (Як би ви це використали? Яким чином це може бути застосовано?).

6.Оцініть. Висловіть своє ставлення…  Запропонуйте аргументи за і проти. (Добре це чи погане? Чому?).

Варіант 2:

1. Хто (що)?

2. Який?

3. Де?

4. Чому?

5. Коли?

6.Для чого?

 «Ключові слова»

Мета: розвинути вміння створювати цілісну картину, спираючись на мінімум інформації; передбачати, прогнозувати; виділяти головне, суттєве.

(Робота на різних етапах уроку)

1. Ознайомитись з поданим матеріалом, правилом (прочитати його, прослухати, знайти у тексті).

Знайти (підкреслити, виділити, записати) ключові слова.

2. До кожного з поданих ключових слів дібрати визначення або пояснення, навести приклади, які потрібні для розкриття поняття.

3. Використовуючи ключові слова, відтворити основний зміст теми.

4. Записати всі ключові слова до тільки що вивченого на уроці матеріалу і зачитати їх, доповнюючи за потребою один одного.

«Метод прес»

Цей метод допомагає навчитися знаходити вагомі аргументи і формулювати свою думку відносно спірного питання; розбиратися у своїх ідеях, а також формулювати їх у вигляді чіткої та логічної структури. Стратегія може бути використана на будь-якому етапі уроку. особливо в тому випадку, коли виникають спірні питання і учасникам дискусії необхідно зайняти певну позицію з проблеми, яка обговорюється, і переконати всіх у власній правоті (О. Пометун). З допомогою цього методу учні вчаться висловлювати свою думку в лаконічній формі, впливаючи на думку інших співрозмовників. Щоб міркування було переконливим і справляло враження, привчаємо учнів використовувати слова:

«Я вважаю, що...» (висловлюється думка),

«Тому що...» (причина появи цієї думки), "

«Наприклад...» (аргументи і факти, докази),

«Отже, я вважаю...» (висновок, заклик прийняти дану позицію).

«Асоціативний кущ» (чи Семантична карта)

Мета: спонукати до вільного і відкритого мислення.

Стратегія використовується на етапах актуалізації і рефлексії як під час групової роботи, так і індивідуально.

1) Записати на дошці чи аркуші в центрі ключове слово чи фразу.

2) Записати будь-які слова чи фрази, які спадають на думку у зв’язку з темою.

3) Ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість.

4) Після заповнення «куща» вказати проблеми чи теми, для розгляду яких необхідна додаткова інформація.

«Знаємо-хочемо дізнатися-дізналися»

Цю техніку слід застосовувати в роботі зі знайомими темами. Найкраще місце цього методу - на етапі актуалізації та мотивації навчальної діяльності учнів.

Застосування:

Учитель повідомляє учням тему для вивчення.

Учні розбиваються на пари і протягом 4-5 хвилин обговорюють одне з одним усе, що знають про тему.

В цей час учитель креслить на дошці таблицю.

Учитель надає слово кожній парі і з її слів заповнює першу графу таблиці. При цьому він може редагувати інформацію. В тих випадках, коли учні не дуже впевнені в своїх знаннях, учитель записує інформацію в другу графу.

Учитель пропонує учням разом шукати відповіді на запитання другої графи.

Коли відповідь знайдено, її записують у третю графу.

Учні читають текст (підручник, інше джерело) і формулюють відповіді на запитання або просто сповіщають нову інформацію. Це теж записують у третю графу.

Учитель звертає увагу учнів на запитання з другої графи: в тому разі, якщо відповіді не знайдено, педагог пропонує інші джерела.

Під час роботи учням пропонують заповнити таблицю:

Що ми знаємо                               Що хочемо знати                       Що ми вивчили

 «Гронування» - це певна стратегія навчання, яка спонукає дітей думати вільно та відкрито на певну тему. Існують лише загальні правила для застосування методу гронування:

   - напишіть центральне слово посередині аркуша паперу;

   - починайте записувати слова та фрази, які спадають на думку з обраної теми;

   - коли всі ідеї записано, починайте встановлювати, де це можливо, зв'язки між поняттями;

   - пишіть стільки ідей, скільки дозволить час або ж поки всі вони будуть вичерпані.

Робота може виконуватися індивідуально, в парах, в групах, колективно.

«Дошка запитань»

Вчитель вивішує великий аркуш паперу на видному місці в класі, де учні можуть записувати запитання, які виникають у ході обговорень під час уроків. Мета полягає в тому, щоб учні могли записати будь-які свої запитання, що виникають у них, коли вони беруть участь в обговоренні, читають щось самостійно за власним вибором чи дорученням вчителя, виконують інші завдання. Складений учнями перелік запитань може стати матеріалом на уроці узагальнення й систематизації знань. У цьому переліку вчитель може знайти цікаві варіанти ключових та тематичних питань, які він зможе використати при вивченні цієї теми наступного навчального року.

«Пошук цікавих запитань»

Після ознайомлення учнів з темою, що вивчатиметься на уроці, вчитель може запропонувати учням записати на дошці запитання, на які їм би хотілося знайти відповідь. Учні визначають найбільш цікаві запитання. Саме ці запитання стають основою вивчення нового матеріалу на уроці. Як варіант цього методу можна обрати ситуацію, коли всі запитання, які виникли в учнів, залишаються на дошці, а в кінці уроку учні на них відповідають.

Метод недостатньої інформації

Учням спеціально слід давати не всю інформацію, потрібну для вирішення поставленого навчального завдання. Інформацію, якої не вистачає, учні мають отримати у вчителя.

Дослідницький метод

Формулювання завдання.

Активізація опорних знань.

Висунення гіпотез.

Визначення алгоритму, способу вирішення завдань.

Перевірка та оцінка результатів.

Висновок.

Проблемний метод

Вибір чи визначення проблеми.

Напружене мислення (протиріччя між раніше отриманими знаннями та новими, невідомими).

Висунення ідей.

Розв'язування проблеми (вибір оптимального варіанту).

Діаграма Венна

Діаграма Венна — техніка графічного подання інформації, що виявляється при обговоренні двох ідей або текстів, між якими існують загальні та відмінні риси.

Інформацію подано у вигляді двох або кількох кіл, які накладають одне на одне пропорційно до збігу/відмінностей, виявлених у процесі обговорення.

Застосування:

Учитель пропонує тему для обговорення, порівнюючи її з іншою, вже відомою учням.

Індивідуально, в парах або групах учні малюють кола і пишуть необхідний текст або слова.

Частину кіл, які збігаються, можна виділити штрихом або кольором. На них пишуть аспекти збігу.

Учні усно коментують усі випадки розбіжності в думках стосовно діаграми.

«Займи позицію» і «Зміни позицію»

Цей метод корисний на початку роботи з дискусійними питаннями та проблемами. Його можна використовувати там, де є різні погляди на проблему. Слід використовувати дві протилежні думки, які не мають однієї правильної відповіді. Метод дозволяє стати на точку зору іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання.

Наприклад, на уроці природознавства для визначення ознак, які відрізняють дерева від кущів, учитель спочатку пропонує під час екскурсії поспостерігати за деревами і кущами. Потім діти об’єднуються в групи, щоб зробити висновки, за якими ознаками дерев відрізняють від кущів. Можлива відповідь однієї групи учнів: «Дерева високі і стрункі, а кущі низькі і розлогі». Інші групи дітей займають позицію біля плакатів «Так», «Ні» чи «Не знаю». Кожна група наводить власні аргументи погодження чи заперечення (Ліщина – висока, а молодий дуб – низький, тому запропоновані ознаки не є головними). Аналогічно обговорюється твердження «У всіх дерев один стовбур, а кущ має кілька стовбурів». Обговорення проводиться до тих пір, поки всі учні не переконаються в істинності твердження.

«Читання тексту з позначками»

Мета: формувати уміння читати вдумливо, оцінювати інформацію, формулювати слова автора іншими словами.

Учитель дає учням завдання позначити на полях позначками інформацію, за таким алгоритмом:

R       знайома інформація

+       нова інформація

---     я думала(в) інакше

?       це мене зацікавило(здивувало), хочу дізнатися більше

Ця стратегія дає змогу вчителеві створити клімат, що відповідає активній навчальній діяльності, а учневі класифікувати інформацію, формулювати думки автора іншими словами, навчитися вдумливо читати…

«Дискусія»

Дискусія - це широке публічне обговорення якогось спірного питання.

Висновок.

Отже, щоб стимулювати критичне мислення молодших школярів, учителеві необхідно:

   - виділити час та забезпечити можливості для застосування методів і прийомів для розвитку критичного мислення;

   - дозволити учням вільно розмірковувати;

   - приймати різноманітні ідеї та думки;

   - сприяти активному залученню учнів до процесу навчання;

   - забезпечити для учнів середовище, вільне від насмішок;

   - вселити віру у здатність кожного учня висловлювати критичні міркування;

   - цінувати критичні міркування своїх товаришів.

Для того, щоб почати ефективно практикувати критичне мислення, учні мають:

   - розвивати впевненість у собі і розуміння цінності власних думок та ідей;

   - брати активну участь у навчальному процесі;

   - бути готовим погоджувати і відкидати судження;

   - ставитись з повагою до різноманітних думок.