Літературна компетентність

Формування літературної компетентності молодшого школяра

   Літературна компетентність визначається не лише обсягом літературних знань, що зберігаються в пам’яті, початкових читацьких умінь і навичок з їх відтворенням, а й здатністю школяра засвоювати знання та застосовувати їх у власній літературній діяльності.

   Літературна компетентність молодших школярів – результат систематизованої навчальної діяльності, виражається в активному оволодінні системою літературних знань і здатності їх використовувати з метою пізнання навколишньої дійсності, задоволення власних потреб (естетичних, самоосвітніх, пізнавальних, дозвільних тощо).

   Передумовами літературної компетентності молодших школярів є достатня техніка читання, спеціальні здібності та інтерес до читання літературних творів.

    У методичному аспекті літературна компетентність молодшого школяра – це володіння комплексом літературних знань, умінь і навичок, які надають можливості свідомо вибирати книги, читати за правилами культури читання; адекватно зрозумівши, здійснювати різноманітні форми мисленнєвої і творчої діяльності на основі сформованого способу і якостей читання. Зазначені компоненти зумовлюють вибір необхідних компетенцій: бібліотечно-бібліографічної, літературознавчої, особистісно-діяльносної, якими має володіти учень початкових класів і які складають зміст літературної компетентності.

   У широкому значенні – літературну компетентність молодшого школяра  можна розглядати як комплексну характеристику особистості, яка вбирає в себе результати попереднього психічного розвитку, володіє достатньо сформованим способом читання, вміннями та навичками; має здатність до читацької самостійності, самооцінки, самоконтролю, творчого розв’язання літературних завдань; це сформованість інтелектуальних операцій для повноцінного сприймання твору, творчих літературних здібностей/

Компоненти літературної компетентності

1.     Бібліотечно-бібліографічна компетенція.

Передбачає правильний вибір книги, знання початкових бібіотечно-бібліографічних понять, вміння користуватися довідковою літературою, читати періодичну пресу, наявність у молодших школярів певного кола читання.

   Зазначені вміння в основному формуються на уроках позакласного читання, передбачається самостійне читання учнів – добровільне, індивідуальне, без безпосередньої допомоги вчителя чи бібліотекаря, батьків, друзів, звернення до знань кола доступних книг, щоб здійснити свідомий вибір книги,  прочитати вибрану книгу згідно з усіма правилами, засвоєними в класі, та зробити відповідні висновки з огляду на прочитане.

  Школярі вчаться за зовнішніми ознаками книги – за заголовком, ілюстраціями, прізвищем автора (якщо з його творчістю вони вже знайомі) – визначати тему, жанр, емоційне забарвлення вміщених творів.

Основними складовими змісту компетенції є формування:

-         правильної читацької діяльності учнів – наявності вміння і звички думати над книгою до читання, в процесі читання і після нього;

-         читацького кругозору;

-         вміння читати вибірково.

Крім того, періодичне читання преси, відвідування бібліотеки, користування різноманітними довідковими посібниками, стимулювання учнів до ведення читацьких щоденників, заохочування кращих читачів реалізують зміст бібліографічної компетенції молодших школярів.

Відповідно до чинної програми з читання, на основі Державного стандарту початкової загальної освіти визначено прогнозовані результати, які одночасно можуть слугувати  показниками сформованості бібліографічної компетенції молодших школярів:

-         уміння розрізняти книжки за жанровими ознаками, тематичним спрямуванням, авторською належністю;

-         знання різних типів дитячих видань (книжка-іграшка, книжка-збірка тощо);

-         уміння створювати авторську й тематичну виставку книжок, анотації на книжку;

-         уміння складати й оформлювати ілюстровані картки на книжки;

-         уміння визначати теми творчості письменників;

-         уміння самостійно вибирати книги у бібліотеці;

-         уміння орієнтуватися в книжках, об’єднаних темою, жанром;

-         уміння вибирати книги з низки запропонованих;

-         уміння користуватися каталожною карткою, науково-художньою книжкою, довідковою літературою, рекомендаційним покажчиком;

-         уміння розрізняти види інформації (наукова, художня), спираючись на зовнішні показники книжки та її довідково-ілюстративний апарат;

-         уміння користуватися довідковою літературою, періодичною пресою з метою раціональної організації навчальної діяльності;

-         знання важливих ознак довідкової літератури (3 клас);

-         уміння виділяти в науково-пізнавальних текстах основну й другорядну інформацію, наукові факти, події;

-         вміти їх систематизувати та свідомо засвоювати;

-         користування апаратом книги (зміст, параграф, розділ у посібнику);

-         уміння робити повідомлення з певного питання, опис предмета або наукового факту в довіднику, навчальній хрестоматії, дитячій книжці (4 клас).

Орієнтовні завдання для формування бібліотечно-бібліографічної компетенції можуть бути:

Розглянь книгу : зроби запис у каталожній книжці;  запиши можливий зміст.

Розглянь книги довідкового характеру. Назви можливі характерні ознаки.

Опиши свої дії під час першого ознайомлення з книжкою («Спочатку я…»).

Розглянь дитячі журнали, газети. Чим вони відрізняються від художньої книги?

Назви основні елементи, за якими можна визначити орієнтовний зміст незнайомої книги.

Склади висловлювання на тему «Чим і чому цікавий цей твір?».

Склади рекомендаційний плакат до уроку на тему.

Утвори складні слова з двох інших:  друкувати книгу - … (книго друк); любити книгу - … (книголюб); збирати книги - …(книгозбірня).

У власній бібліотеці розмісти книги за алфавітним порядком.

 Доповни речення з двох слів щоразу новим словом. Наприклад: Ми читаємо. Ми читаємо в залі. Ми читаємо в читальній залі. Ми читаємо в читальній залі казки.

 Знайди пари синонімів, з’єднай стрілками: книголюб палітурка; букви літери; читач назва; обкладинка титул.

 Прочитай «ланцюжки» слів, знайди «зайве», поясни свій вибір: книга, книгарня, друкарня, книжковий. Читач, книга, прочитати, читанка.

 Оформи титульну сторінку заданої книги.

Назви якомога більше ознак книги (титульна сторінка, ілюстрація, корінець, зміст, назва, видавництво, обкладинка, читацький блок тощо).

 Заповни  каталожну картку на улюблену книгу.

Критерії сформованості в учнів бібліотечно-бібліографічної  компетенції

Початковий. – Учень з допомогою вчителя може назвати 1-2 твори, що вивчалися, не вказуючи їх авторську приналежність. Не добирає самостійно книги для читання. Читає, не користуючись самостійно довідковим апаратом книги, довідковою літературою, періодичною пресою

 Середній. – Наводить 3-4 приклади програмових творів. Практично розрізняє книги за авторською приналежністю, з допомогою учителя – книгу-твір, книгу-збірку. Визначає окремі структурні елементи дитячої книги. Частково використовує довідковий апарат книги під час читання. З допомогою учителя користується довідковою літературою, читає періодичну пресу не систематично.

Достатній. – Правильно наводить 5-6 прикладів програмових творів та їх авторів. Орієнтується в структурі дитячої книги.  Потребує удосконалення вміння орієнтуватись у книгах довідкового характеру. Має вибірковий інтерес до читання періодичної преси. Знає декілька прийомів вибору книги у бібліотеці.

Високий. – Самостійно орієнтується в колі дитячого читання. Розрізняє, порівнює, наводить приклади книжок за жанровим, тематичним спрямуванням, авторською належністю. Орієнтується в структурі художньої, навчально-художньої, довідкової книги, самостійно застосовує набуті знання та вміння у практичній діяльності. Має стійкий інтерес до читання періодичної преси. Вільно обирає книги за власними інтересами.

Тлумачення основних термінів, необхідних для формування бібліотечно-бібліографічної компетенції.

Абзац – частина тексту, друкованого чи рукописного, в якій перший рядок починається відступом вправо, а останній передує новому відступу.

Анотація – резюме, короткий виклад змісту книги, статті; містить елементи оцінки та рекомендацій щодо використання у практичній діяльності; дуже стисла характеристика книжки.

Біографія – опис життя і діяльності якої-небудь особи; життєвий шлях кого-небудь.

Відгук на прочитану книгу – вид учнівського твору, розповідь або міркування про прочитану книгу.

Гігієна читання – сукупність вимог (правильна постава за партою, рівне положення книги, відстань від очей до сторінки 35 см тощо), виконання на яких у процесі читання забезпечує нормальну життєдіяльність організму школяра, його здоров’я.

Позакласне читання – організоване школою, бібліотекою, батьками самостійне читання учнів. Для педагогічного керівництва передбачені спеціальні уроки з числа годин, відведених на уроки читання.

2 Літературознавча компетенція

Літературознавча компетенція як складова літературної компетентності зумовлює достатній читацький досвід молодших школярів, усвідомлення жанрової специфіки твору; здійснення грамотного аналізу твору; визначення на практичному рівні та усвідомлення таких понять, як тема, ідея, жанрова специфіка твору, композиція, система персонажів, засоби художньої виразності.  Володіння літературними поняттями  дає можливість дитині глибоко осмислити художній твір, відтворити систему художніх образів та розширити коло читання, охопивши жанрові форми художньої, науково-пізнавальної, довідкової літератури, української та зарубіжної.

      Володіння літературознавчою компетенцією прогнозує таку діяльність, в якій учні могли б з’ясовувати послідовність розгортання у творі картин життя, вміли б визначати основні епізоди і переказувати їх, встановлювати причинно-наслідкові та часові зв’язки між запланованими подіями, характеризувати літературного героя, його вчинки, висловлювати своє ставлення до нього.

       На уроці читання учні навчаються усвідомлювати ідейно-тематичне багатство твору, бачити вираження його ідеї в особливостях розвитку сюжету, своєрідності мови, тобто здійснювати аналіз літературного твору.

       Отже, структурними компонентами літературознавчої компетенції є: практичне ознайомлення з літературознавчими поняттями, сприймання, аналіз літературного твору.

Відповідно до чинної програми з читання, на основі Державного стандарту початкової загальної освіти визначено показники літературознавчої компетенції випускника початкової школи: адекватне розуміння авторського задуму; уміння висловлювати своє власне критичне ставлення до прочитаного; володіння прийомами різноманітних видів аналізу: смислового, структурного, емоційно-оцінного, художнього, літературознавчого, стилістичного, лінгвістичного; користування прийомами заучування віршів; орієнтування в структурі художніх текстів, зіставлення вчинків персонажів, визначення мотивів їхньої поведінки; з’ясування авторського ставлення до подій і персонажів; висловлення власного ставлення до вчинків героїв, вміння давати найпростішу морально-етичну оцінку прочитаного, спираючись на власний досвід; уміння знаходити в тексту яскраві, образні слова, вислови для характеристики персонажа, описів природи, пояснювати зв’язки образних засобів з авторським задумом; уміння складати план до невеликого за обсягом, легкого за будовою тексту; свідоме оперування, визначення, усвідомлення літературних понять; теми та ідеї, сюжету та композиції, літературного персонажа, мови художнього твору, жанру, автора твору; уміння самостійно визначати жанрові ознаки творів, що вивчалися, практично розрізнювати твори за цими ознаками: казка (вимисел, елементи фантастичного, казкові герої, повтори, чудесні перетворення, магічна символіка); оповідання (розповідь, випадок, епізод із життя героя; персонажі; автор); вірш (рима, ритм, настрій, мелодія, звукопис); байка (герої, алегорія, повчальний смисл); п’єса (діалоги, авторські відступи); уміння виділяти в тексті складні для розуміння слова, з’ясовувати їх значення, ставити запитання різного виду до тексту, користуватись додатковою інформацією (ілюстрацією, схемою, таблицею, питаннями, завданнями) знаходити в тексті ключові (опорні) слова, важливі для розуміння змісту; розрізняти пряме і переносне значення слів у тексті, встановлювати причинно-наслідкові та смислові зв’язки.

Орієнтовні завдання для формування літературознавчої компетенції на уроці читання у 2-4 класах

Прочитай уривок, до якого можна дібрати прислів’я.

Прочитай прислів’я. вибери серед них те, яке найкраще розкриває основну думку прочитаного.

Порівняй головну думку твору зі змістом прислів’їв, приказок, які їй відповідають.

Згадай твори, в яких описана подібна ситуація; знайди спільне і відмінне; зроби узагальнений висновок.

Поділи твір на частини, склади план.

Читай за готовим планом, поділи твір на частини.

Поділи оповідання на частини за поданими заголовками.

Прочитай, склади сценарій діафільму.

Знайди речення чи уривок, які виражають головну думку оповідання.

Прочитай назву оповідання, порівняй її з головною думкою твору.

Робота із заголовком: добери інший заголовок; вибери заголовок із запропонованих прислів’їв (інших заголовків); поясни заголовок тексту.

Знайди слова з найбільшим смисловим навантаженням в окремих уривках та в цілому тексті.

Вияви зв'язок між головною думкою твору і темою твору.

Знайди в тексті порівняння, епітети, метафори (без уживання термінів), поясни їх використання.

Прочитай слова, які передають швидкість зміни подій. До якої частини мови належать ці слова?

Знайди в тексті слова, вжиті в переносному значенні; поясни необхідність використання даного слова в прочитаному уривку.

Заміни подані вислови словами тексту.

Добери слова, близькі за значенням до поданих. Чому саме таке слово використав автор?

Прочитай слова, за допомогою яких автор показує своє ставлення до зображуваного.

Поясни доцільність використання образного слова, вислову в словесній картині.

Порівняй образні вислови, використані на початку і в кінці твору, які описують одне і те саме явище (предмет, істоту).

Знайди слово, яке найчастіше повторюється в творі. Для чого його використав автор?

Визнач настрій вірша. Поміркуй, який настрій був у автора? Доведи поетичними рядками.

Які слова передають любов до людей (інші почуття)?

Порівняй опис природи в оповіданні й у вірші, сформулюй висновок.

Склади характеристики дійової особи за допомогою опорних слів і без них на основі аналогічної характеристики.

Знайди слова, словосполучення для змалювання усного портрета персонажа.

Склади порівняльні характеристики дійових осіб.

Знайди і прочитай речення, які передають хвилювання, тривожність, радість, злість тощо.

Прочитай найкрасивіший уривок у творі (найсмішніший, найнапруженіший тощо).

Розмісти малюнки до твору в потрібному порядку.

Визнач з поданих двох речень близьке за ідеєю до того, яке є у тексті.

Постав декілька запитань до прочитаного втору.

Визнач у творі опорні слова, за допомогою яких можна відтворити сюжет твору.

Визнач, хто з героїв твору мав найсильніший вплив на події. Якщо його забрати, як від того зміниться сюжет твору?

Придумай продовження твору, які події могли б відбутися далі?

Склади словничок літературних термінів (з 3-х слів).

Вибери жанри, що належать лише до усної народної творчості: загадка, прислів’я, дражнилки, байки, народні казки, вірші.

Вибери правильну відповідь і впиши відповідну букву:

Притча – це:

а) усний народний вислів із повчальним змістом;

б) алегоричне оповідання з повчальним змістом;

в) драматичний твір, призначений для постановки на сцені.

Легенда відрізняється від оповідання:

а) дійовими особами;

б) змістом;

в) елементами фантастики.

Стаття –  це:

а) народне оповідання про якісь події чи життя людей з елементами фантастики;

б) розповідь з повчальним змістом;

в) невеликий розповідний твір на дуже важливі теми з життя народу, країни.

Казка – це:

а) невеликий прозовий художній твір про одну чи кілька подій, що мають важливу роль у житті дійової особи;

б) дуже стислий твір про одну якусь незвичайну подію з незвичайним кінцем;

в) розповідний твір про вигадані події з елементами фантастичного.

Критерії сформованості в учнів   літературознавчої компетенції

Початковий – переказ прочитаного характеризується непослідовністю, пропуском фрагментів, важливих для цілісного розуміння змісту, наявністю багатьох мовних та мовленнєвих помилок. Невміння визначити тему та ідею твору, виражальні засоби.

Середній – переказ твору зв’язний, загалом плавний, послідовний, без розрізнення основної та другорядної інформації. Мовлення не характеризується багатством словника. Нестійкі вміння виділяти смислові частини тексту, складати план твору. Розуміння теми твору з частковою допомогою вчителя, висловлення власного ставлення до події, вчинків персонажів без аргументації. Визначення у тексті окремих яскравих, образних висловів. Практичне розрізнення казки, вірша, оповідання.

Достатній – переказ твору самостійний, зв’язний, повний, з урахуванням жанру твору. Є одинокі мовленнєві помилки. Вдале використання у мовленні авторських засобів без розуміння ролі окремих з них. Визначення теми твору, складання плану. Висловлення та аргументування власного ставлення до подій, вчинків персонажів з опорою на текст. Визначення авторських засобів художньої виразності, розуміння їхньої функції в творі. Розрізнення творів за жанровими ознаками, знання окремих літературних понять.

Високий – переказ твору самостійний, зв’язний, послідовний, яскравий, образний, з виділенням головного та узагальненням змісту. Функціональне використання вивчених засобів художньої виразності. Висловлення власного ставлення до прочитаного з добором переконливих аргументів. Самостійне визначення теми та ідеї, жанрової специфіки твору. Свідоме користування найпростішими літературознавчими термінами.

Отже, зміст літературознавчої компетенції охоплює достатній читацький досвід, широке коло читання молодших школярів; володіння початковими літературними поняттями (тема, ідея, жанрова специфіка твору, композиція, система персонажів, засоби художньої виразності); усвідомлення жанрової специфіки твору; вміння здійснювати кваліфікований аналіз твору з метою повноцінного його сприймання.

Тлумачний словник для формування літературознавчої компетенції

Автор – засновник, творець; особа, що написала твір.

Алегорія – показ стосунків між тваринами для розкриття стосунків між людьми.

Аналіз – прийом розумової діяльності, пов’язаний з уявним розчленуванням предмета, явища, процесу на частини. Лексичний аналіз тексту – мовний аналіз, який передбачає уточнення значення слів засобами добору однокореневих, аналізу будови слова, етимологічного аналізу; вмотивування правильності й точності вибору слова, складання синонімічних рядів і з’ясування доцільності авторського вибору; виявлення архаїзмів, історизмів, неологізмів і з’ясування потреби їх вживання; розкриття відповідності використання лексики жанровими особливостями твору, проведення спостережень за метафорами, епітетами, порівняннями тощо й обґрунтування їхнього вживання за ідейно-художніми настановами твору, виявлення індивідуальних авторських особливостей у використанні лексики, знання стилістичної ролі фразеологізмів. Лінгвістичний аналіз твору – вид мовного аналізу, спрямований на виявлення системи мовних засобів, з допомогою яких передається ідейно-тематичний та естетичний зміст літературно-художнього твору, залежності мовних засобів від ефекту мовленнєвого впливу, прогнозованого автором. Стилістичний  аналіз – опрацювання особливостей стилю тексту, з’ясування залежності його мовної структури від ідейно-тематичного задуму автора. Синтаксичний аналіз – розбір тексту за текстовими одиницями – складними синтаксичними цілими (надфразними єдностями), розгляд цих одиниць із синтаксичного погляду за способами міжфразового зв’язку, його видами і типами, з’ясування смислової і логічної цілісності надфразової єдності, ритмомелодики.

Алітерація – стилістичний засіб: повторення подібних за звучанням приголосних у відповідному порядку, фразі, строфі для підсилення звукової чи інтонаційної виразності та музичності.

Аналітичні вправи – вправи, виконання яких потребує аналітичної діяльності учнів у процесі роботи над твором.

Анекдот – жанр фольклору: коротке жартівливе оповідання про якийсь незвичайний життєвий випадок чи ситуацію з несподіваним і дотепним закінченням.

Антоніми – слова, протилежні за значенням.

Асонанс – повторення однакових голосних звуків у рядку чи строфі, що надає віршованій мові благозвучності, підсилює її музичність.

Байка – невеликий, алегоричний, переважно віршований розповідний твір з повчальним змістом. В образах птахів, тварин, риб, комах, рослин і речей показано вади людей.

Балада – зараз це невеличкий ліро-епічний твір науково-фантастичного, легендарно-історичного або героїчного змісту з драматичним напруженим сюжетом.

Вірш – невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, з метою надання їй певної милозвучності, емоційності, виразності.

Епітет – поетичне означення.

Жанр – вид (тип) творів мистецтва, який має певні спільні ознаки.

Живопис – вид образотворчого мистецтва, в основі якого є колір, світло, лінія.

Загадка – короткий, поданий у прихованій формі опис предмета чи явища, який має відгадки.

Гімн – урочиста пісня, що є символом держави.

Гіпербола – поетичне перебільшення.

Гумор – доброзичливо-глузливе ставлення до чого-небудь, спрямоване на викриття недоліків; здатність зобразити щось у комічному вигляді.

Зачин тексту – початок тексту.

Звукові повтори – переважно у віршах повторення подібних поєднань голосних, приголосних звуків для посилення художньої виразності.

Звуконаслідування – один з допоміжних засобів увиразнення мови художнього твору, який полягає у використанні письменником слів, що своїм звучанням нагадують зображуване явище (шум дощу, дерев, спів).

Звукопис – вживаний поетами засіб художньої виразності, який виявляється в доборі таких звуків, котрі сприяють створенню подібного образу, враження тощо. Це звукові повтори, звуконаслідування, асонанс та алітерація.

Ідея – основна думка про зображені у твору життєві явища, висвітленню якої підпорядковано всі картини та образи.

Казка – розповідний твір про вигаданих осіб і події, переважно з участю фантастичних сил.

Картина – мистецький твір (частіше живопис), створений певними фарбами на полотні, папері, дошці.

Кінцівка тексту – кінець тексту.

Колорит (фр.) – система співвідношень кольорів та відтінків.

Композиція (лат.) – побудова  художнього твору, зумовлена його змістом; розміщення і взаємозв’язок його частин.

Легенда – народна оповідь про звичайні і незвичайні (фантастичні) події та персонажі; усне народне оповідання про чудесну подію, яка сприймається як достовірна.

Лексично-стилістичні вправи – вправи на вироблення в учнів навичок правильного користування словом у певному стилі мовлення, збагачення словникового запасу, чітко і правильно висловлювати свої думки.

Лексично-фразеологічні вправи – відшукування, з’ясування значень фразеологізмів у тексті, введення фразеологізмів у речення, добір до фразеологічних одиниць синонімічних слів; робота із фразеологічним словником.

Лексичні вправи – вправи, якими передбачається виявлення в тексті нових слів чи нових значень слів, їх сполучуваності, пояснення значення слів і доцільності їх уживання; робота зі словником.

Літературний пейзаж – опис картин природи у літературному творі.

Метафора – слово або словосполучення, яке розкриває сутність і особливості одного явища через перенесення на нього схожих ознак і властивостей іншого явища.

Небилиці – гумористичні твори, в яких зображуються різні предмети, зміщені до свого звичного місця; перекручений, вигаданий, невеликий, смішний твір, де вимисел, доведений до крайньої межі, є засобом гумору: «Сам голий, а сорочка за пазухою».

Новела – дуже стислий твір переважно про одну якусь незвичайну подію з незвичайним кінцем.

Омоніми – слова однакові за змістом, але різні за значенням.

Опис – змалювання в тексті місця подій, картин, природи, зовнішнього вигляду людей, обставин тощо.

Оповідання – невеликий, прозовий, художній твір про одну чи кілька подій, що мають важливу роль у житті дійової особи.

П’єса – драматичний твір, призначений для вистави на сцені.

Пейзаж – зображення природи в літературному творі.

Персонаж – дійова особа твору.

Підтекст – внутрішній прихований зміст якого-небудь тексту, висловлювання. Підтекст допомагає виразити справжні наміри й думки дійової особи, які з фрази незрозумілі.

Пісня – невеличкий ліричний вірш, що має строфічну побудову й призначений для виконання співом.

Портрет – зображення зовнішності людини в літературному творі.

Приказка – влучний вислів; коротке, часто вживане, ритмічно побудоване висловлювання, яке містить образні уявлення з життєвого досвіду з використанням антитези, тропів, гіпербол, алегорій, уособлення.

Прислів’я – влучний народний вислів з повчальним змістом.

Притча – алегоричне оповідання з повчальним висновком.

Проза – літературний твір, написаний не віршем, а відповідно до норм розмовної мови.

Псевдонім – вигадане прізвище, ім’я або знак, яким підписує свої твори письменник, художник, актор.

Рима – співзвучність закінчень слів у віршованих рядках, яка охоплює останній наголошений голосний і наступні за ним звуки.

Римування – характер розміщення рим у вірші.

Ритм – закономірне чергування, чуттєво сприйнятих елементів. Головне у ритмі – повторюваність через рівні проміжки часу певних одиниць.

Синоніми – слова, різні за звучанням і написанням, але однакові чи близькі за значенням.

Скоромовка – жартівливий вислів із важких для швидкої вимови слів.

Стаття – невеликий розповідний твір на важливі теми.

Сюжет – система подій твору, пов’язаних між собою, в яких розкриваються характери персонажів і розв’язуються суперечності між ними.

Усмішки – невеличкий дотепний гумористичний твір.

Фантастичне – щось нереальне, незвичайне, таке, що в повсякденному житті зустріти важко.

3 Особистісно-діяльнісна компетенція молодшого школяра

Однією з важливих складових літературної компетентності є особистісно-діяльнісна компетенція молодшого школяра. Нею передбачається реалізація творчих здібностей дітей, яка зумовлена великим інтересом до читання літературних творів різних за жанрами. Можна тлумачити особистісно-діяльнісну компетенцію як здатність читача до власної діяльності, що становить особливу якість літературної творчості в процесі організованого навчання і сприяє розвитку творчих здібностей учнів. Зазначена діяльність стимулює молодших школярів до написання власних творів (казок, оповідань тощо) на основі прочитаного, розвиває поетичні задатки. Структурними компонентами змісту є: мовленнєва творча діяльність, літературно-творча ігрова діяльність з огляду на прочитане, процес творення власних літературних текстів.

   Особистісно-діяльнісна компетенція формується в процесі активної творчої діяльності молодших школярів на уроках і в позаурочний час. Цінним компонентом цього складного процесу є ігрова діяльність учнів на основі прочитаного, в якій діти мають можливість реалізувати свої літературні знання. Забезпечення активного спілкування з літературою як мистецтвом слова на уроці читання задовольняє природну потребу дитини в емоційних переживаннях, створює умови для самовираження особистості.

   Формування особистісно-діяльнісної компетенції молодших школярів проходить ефективніше під час виконання дітьми різних творчих робіт на основі тексту. Це різноманітні види творчого переказу: розповідь від першої особи, продовження розповіді, складання розповіді про предмет цього твору тощо; розповіді за аналогією, про автора твору; ілюстративна робота (словесне, графічне малювання); колективна декламація; складання сценаріїв за прочитаним; читання-інсценізація; вправи за деформованим текстом; комунікативне, уточнююче читання; створення анотацій, критичних відгуків; рецензування, написання листів авторам творів; складання описів з елементами міркування, монологів від імені героїв, оповідача, автора; продукування діалогів; робота над лексико-семантичними групами слів; запис думок, міркувань тощо.

  Відгук на прочитану книгу (як вид твору) надзвичайно важливий для виховання юних читачів. У ньому діти дають оцінку прочитаному (переглянутому). Мета відгуку полягає в тому, щоб глибше, чіткіше усвідомити ідейний зміст, художні деталі творів. Учні 3-4 класів пишуть відгуки з узагальненнями, в яких є порівняння, зіставлення прочитаного з фактами, відомими їм з інших книг або з життя. Твори-відгуки, поступово ускладнюючись, можуть стати творами на літературні теми з додатковим творчим завданням: зі зміною особи оповідача, від особи одного з персонажів, з творчими доповненнями, змінами тощо.   Інші види творчих робіт та прийоми активізації навчальної діяльності на уроці читання можуть бути такими: лінгвістичні та літературознавчі ігри; складання казок, віршів, інсценізацій, радіоп’єс; добір та створення ілюстрацій до творів; читання в особах; розв’язання творчих літературних завдань: введення в твір нових подій, персонажів; придумування різних варіантів закінчення твору; уявлення того, що можна побачити в творі, а що почути тощо.

Разом з тим, формування особистісно-діяльнісної компетенції дає можливість учителеві:

1)    здійснити індивідуальний підхід до кожного учня (важливий принцип дидактики);

2)    виявити інтереси учнів, позитивні якості і вади;

3)    допомогти кожному  учневі позбутися негативних якостей і розвинути ті, що необхідні для навчання (без вольових зусиль).

Відповідно до чинної програми з читання, на основі Державного стандарту початкової загальної освіти визначено показники особистісно-діяльнісної компетенції випускника початкової школи: уміння декламувати вірші й читати прозові твори перед класом (аудиторією); уміння брати участь у бесіді за прочитаним під керівництвом педагога; вміння розуміти запитання, точно й стисло відповідати на нього; будувати доказове висловлювання з опорою на текст; уміння стежити за ходом бесіди, доповнювати, уточнювати, аргументовано спростовувати висловлювання співрозмовників; знання найпростіших літературних ігор та вміння брати участь у них; володіння активними методами опрацювання літературних творів (словесне малювання, ілюстрування прочитаного, творчий переказ, читання за особами, інсценізація, доповнення віршованих і прозових творів, зміни тексту, слів); складання казок, небилиць, творів-мініатюр, загадок, лічилок, віршів тощо; участь у колективному веденні класного щоденного читання; складання анотації на книжки, найпростіших літературних загадок, ребусів, літературно-художніх монтажів.

Орієнтовні завдання для формування особистісно-діяльнісної компетенції:

Після читання твору проведи з друзями гру «Газетний репортер». Використай запитання для респондентів: Що робить тебе сумним? Що робить тебе щасливим? Які зміни мають пройти в твоїй школі? Твоя улюблена книга? Що потрібно, щоб стати добрим приятелем? Намалюй улюбленого літературного героя, щоб інші могли відгадати його ім’я.

Склади власну літературну гру до прочитаного твору.

Склади літературну вікторину (ребус, кросворд) за змістом прочитаного твору.

Упродовж 5 хв. напиши міні-твір з такими словами: театр, кінь, годинник, корабель, зошит, автомат.

Склади твір «Про що можуть розмовляти між собою предмети».

Придумай і виправдай ситуацію, в якій можлива зустріч героїв з різних літературних творів.

Створи книгу «Хто я є?».

Склади строфу вірша за опорними словами: діточки, квіточки, віночки, струмочки.

Допиши вірш (за початком, римами, опорними словами).

Уяви, що ти є автором прочитаного оповідання. Підготуй повідомлення про те, як ти написав його,чому ти вибрав таку тему, звідки взяв сюжет.

За допомогою міміки і жестів покажи одного з героїв, щоб решта учнів відгадали його ім’я. за допомогою міміки покажи певний літературний уривок, щоб учні відгадали його зміст.

 Створи діафільм до будь-якого твору, з яким ти ознайомився на уроках читання.

Критерії сформованості в учнів   особистісно-діяльнісної компетенції

Початковий – декламує літературні твори перед аудиторією невиразно, без задоволення. З допомогою вчителя і з його ініціативи складає прості, невеликі за обсягом твори на основі прочитаного. Веде щоденник читача за вимогою і під контролем учителя.

Достатній – декламує літературні твори перед аудиторією з окремими мовленнєвими та інтонаційними помилками. Складає твори на основі прочитаного з допомогою дорослих. Веде щоденник читача час від часу. Бере участь у найпростіших літературних іграх.

Середній – з бажанням декламує вірші й читає прозові твори перед класом (аудиторією). Бере участь у бесіді за прочитаним під керівництвом педагога; розуміє питання, відповідає на нього; уміє стежити за ходом бесіди, доповнювати висловлювання співбесідників. Знає найпростіші літературні ігри та вміє брати участь у них. Володіє активними методами опрацювання літературних творів. Читає додаткову літературу, самостійно веде щоденний читача. Складає казки, небилиці, твори-мініатюри тощо.

Високий – уміє виразно декламувати вірші й читати прозові твори перед класом (аудиторією). У бесіді за прочитаним ставить питання, вміє точно й стисло відповідати на нього; будувати доказове висловлювання з опорою на текст; уміє доповнювати, уточнювати, аргументовано спростовувати висловлювання співрозмовників. Уміє бути учасником «живої картини», найпростішої драматизації, створювати словесну ілюстрацію за завданням учителя, бере активну участь у літературних іграх. Володіє активними методами опрацювання літературних творів. За власною ініціативою складає твори з огляду на прочитане. Має стійкий інтерес до читання літератури за власними смаками, самостійно з елементами творчості веде щоденник читача.

Тематичний словничок

Декламація – виразне читання художнього твору, один із ефективних прийомів навчання інтонацій, логічних наголосів, розвитку дикції тощо.

Діалог – комунікативний акт, в якому мовець і слухач обмінюються ролями; вид зв’язного мовлення чи тексту.

Діалогічне мовлення – мовлення як ланцюг реплік у процесі спілкування двох або декількох осіб. Важливу роль при цьому відіграють невербальні засоби: жести, міміка, замовчування, вказівка на оточуючі предмети, інтонація; використовуються звертання, вигуки, звуконаслідувальні слова.

Добір заголовка твору – методичний прийом, який полягає у виборі учнями (при спрямуванні вчителя) слова, словосполучення, речення, які б правильно відображали задум автора, його ідею, зміст і тему твору, вказували на основне в ньому.

Ілюстрування – прийом творчої роботи на уроках читання і літератури.

Імпровізація – творення чогось без підготовки.

Інсценізація творів літератури – методичний прийом розвитку усного мовлення учнів, який полягає в перебудові оповідання, уривка з повісті чи іншого розповідного твору в драматичну форму, тобто складання п’єси, сценарію.

Інтерв’ю – один із видів творчих робіт публіцистичного жанру; звернення кореспондента із запитаннями до особи, чия думка і знання цікавлять; відповіді на запитання – суть інтерв’ю.

Заучування текстів – закріплення в пам’яті текстів (віршів, ролей в інсценуванні тощо) для точного відтворення.

Каламбур – гра слів.

Літературна творчість учнів – один із прийомів розвитку, вираження почуттів, прагнень, досвіду, знань у власних творах.

Міркування – текст, в якому висловлюється думка, роздум. Має твердження, доказ, висновок.

Монолог – роздуми вголос однієї людини; значне за обсягом висловлювання однієї особи, яке має тему, композиційну структуру, ідею тощо; роздуми персонажа вголос, розмова з самим собою або з глядачами.

Навчальна гра – організовані на уроках ситуативні вправи, виконання яких сприяє багаторазовому перечитуванню тексту, його осмисленню, розвитку мовно-літературних знань.

Літературна гра – словесна, рольова, драматична гра, побудована на літературному матеріалі; розваги з використанням літератури, що розвивають пам'ять, уяву, фантазію, дотепність і винахідливість учасників, один із дієвих засобів опрацювання літературного твору та ефективний засіб формування літературної компетентності молодшого школяра.

Рольова гра – форма організації колективної навчальної діяльності на уроці, під час якої розігрується ситуація спілкування, моделюється ігрова ситуація в процесі опрацювання літературних творів.

Редагування – засіб удосконалення стилістичної виразності; один із прийомів роботи учнів над текстом, його вдосконалення, який полягає у перевірці орфографії, пунктуації, виправленні чорнового варіанту написаного: усунення повторів, логічних пропусків, заміна слів синонімами.

Розповідь – переказ події (подій), що розвиваються у часі, вид розповідного твору учнів; твір, в якому розповідається про якісь події.